Історія
кафедри

 

У Національному університеті «Одеська юридична академія» в січні 1998 року шляхом поділу кафедри теорії та історії держави і права була створена кафедра теорії держави і права, яку очолив видатний вчений-юрист, патріарх вітчизняної загальнотеоретичної юриспруденції, доктор юридичних наук, професор Олексій Васильович Сурилов ( 1928-1999), науковий авторитет і особистість якого визначали розвиток кафедри як однієї з найбільш знакових та впливових.

Нова віха в становленні наукової школи загальнотеоретичної юриспруденції почалася в 1999, коли кафедру теорії держави і права очолив Юрій Миколайович Оборотов, який починав свою наукову і педагогічну діяльність під впливом А.В. Сурилова і М.П. Орзіха. Сьогодні представниками цієї школи вважають себе більш 40 учених і педагогів, серед яких 6 докторів і 30 кандидатів наук, коло наукових інтересів яких охоплює загальнотеоретичну юриспруденцію як напрямок досліджень, а також її конкретизацію з окремих проблем розвитку сучасного права і держави. Основні положення, що містяться в проведених дослідженнях, стверджують плюралістичну картину правового і державного буття, долають європоцентризм і етноцентризм, проголошують принцип множинності цивілізацій і правових культур, розглядають внутрішній світ людини в його правових складових. Сучасне право сприяє формуванню постмодерністської моделі державної системи, яка відрізняється економічністю, інноваційністю та максимальною передачею повноважень на нижні рівні управління і самоврядування. Для вирішення правових і державних завдань епохи постмодерну необхідно визначення стратегії і тактики правового і державного розвитку України.

Важливою віхою в становленні школи загальнотеоретичної юриспруденції стало перейменування кафедри теорії держави і права в кафедру загальнотеоретичної юриспруденції, яке було прийнято Вченою радою Національного університету «Одеська юридична академія» 8 квітня 2016 року. Це не тільки підтвердження важливості ідей загальнотеоретичної юриспруденції для університетської освіти, а й вагомий фактор інституціоналізації цієї наукової школи як впливового центру вітчизняної юриспруденції.